Без упину, без утоми
В бурі, в громі.
В льодоломi,
З-під зимової кори
Міцно вирвавсь Дніпр старий!
Крига кригу
Серед бігу
Ламле, кришить в купи снігу,
В гори льоду!.. Дніпр реве –
То він бореться й живе,
Царство сонне
Тане, тоне,
Бо прийшла весна…
Хто ж могутній забороне
Встати й нам од сна?
(Г. Чупринка «Льодолом»)
В сучасних, як загальносуспільних
так і мистецьких реаліях, слова Григорія Чупринки в неповторному музичному прочитанні М. Леонтовича набувають особливого змісту та звучання. Протягом майже двох карантинних років хорове мистецтво, яке включає і освітню, і виконавську складову перебуває в стані вимушеного «царства сонного». І якщо сольним виконавцям планувати концертні виступи простіше, то тим галузям музичного мистецтва, що передбачають велику кількість виконавців на сцені, значно важче. Як жартував один відомий лікар, що хорове мистецтво є, наразі, найнебезпечнішою професією. Але попри усі перепони, адаптувавшись до нових умов це карантинне «царство сонне» потроху «тане і тоне» завдяки сміливості і відданості своїй справі, висловлюючись метафорично – «хоровиків-льодоломів». І мова йде не лише про керівників, диригентів хорових колективів, а й про самих виконавців. В скрутних умовах локдаунів та карантинів ці творчі спільноти намагаються репетирувати, проводити онлайн та офлайн концерти, робити фондові записи і навіть проводити конкурси.
Одним з таких мистецьких явищ став ІХ Всеукраїнський хоровий конкурс імені М. Леонтовича, проведений Всеукраїнським хоровим товариством, що теж носить ім’я композитора. Як і в попередні роки основний конкурсний відбір відбувався на базі регіональних осередків хорового товариства М. Леонтовича, що охоплюють усі частини нашої держави від Галичини та Поділля до Слобожанщини та Причорномор’я. До заключної частини конкурсу було відібрано двадцять один колектив, п’ятнадцять з яких здобули звання лауреатів. У складі журі фіналу IX Всеукраїнського хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича – провідні митці, справжні майстри своєї справи, імена яких не потребують виголошення додаткових регалій: диригенти-хормейстери Галина Горбатенко, Галина Шпак, Олександр Тарасенко, композиторка Ганна Гаврилець та незмінний голова журі – Євген Савчук.
Вельми символічно, що проведення цьогорічного конкурсу співпало з відзначенням сторічного ювілею Всеукраїнського хорового товариства Леонтовича. Як і сто років тому наше мистецтво переживає непрості часи, змушене долати різні виклики епохи. Проте завдяки великим зусилля усіх ентузіастів хорової справи нам таки вдається триматися на плаву, і навіть досягати значних результатів.
Важко не погодитися з твердженням членів журі, що найбільшою радістю на конкурсних змаганнях цьогоріч стала найчисельніша номінація – дитячі хорові колективи. Цей факт, очевидно, вселяє надію, що українське хорове мистецтво має велике майбутнє. Отож у номінації дитячі хори:
III премію отримала Народна дитячо-юнацька хорова капела «Журавлик» Кам’янець- Подільської міської дитячої хорової школи та міського будинку культури (керівник Іван Нетеча). II премією відзначено аж три колективи: Загальний хор Іршавської дитячої школи мистецтв «Gloria» (керівник Олена Йонаш); Народна хорова капела «Зоринка» дитячої хорової школи «Зоринка» імені Ізидора Доскоча, м. Тернопіль (керівник Анжела Доскоч); Народний художній колектив хор «Весняні голоси» Харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості (керівник Олексій Фартушка). I премію поділили між собою: Дитячий хор «Ластівка» Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського р-ну м. Київ (керівник Оксана Урсатій) та Зразковий дитячий хор «Забава» «Мистецької школи №3 м. Одеси» (керівник Світлана Смірнова).
У номінації однорідні хори III премію здобув Народний аматорський академічний жіночий хор «Мелодія», м. Івано-Франківськ (керівник Світлана Щербій). II премія дісталась Жіночому хору «Soprano» кафедри хорового диригування Інституту мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету (керівник Оксана Дем’янюк). Володарем I премії став Камерний дівочий хор Київського Державного Музичного Ліцею ім. Миколи Лисенка, м. Київ (керівник Юлія Пучко-Колесник).
Номінація камерні хори у фіналі була представлена трьома колективами, серед яких, III премія присуджена Камерному хору «Cantabile» комунального закладу «Кам’янський фаховий музичний коледж імені Мирослава Скорика» Дніпропетровської обласної ради (керівник Євгенія Дерев’ягіна), а II премії удостоїлися Камерний хор «Aeternum», м. Одеса (керівник Катерина Овчарук) та Церковний камерний хор «Сredo», м. Луцьк (регент – Катерина Токало). І премію не було присуджено нікому.
Перша премія не знайшла свого володаря і в категорії мішані хори. II премію шановне журі вирішило розділити між хором Комунального вищого навчального закладу «Дніпропетровська академія музики ім. Михайла Глінки» Дніпропетровської обласної ради (керівник Юлія Чехлата) та Академічним студентським хором Івано-Франківського фахового коледжу ім. Дениса Січинського керівник (Аліна Миндюк).
І нарешті безсумнівним володарем Гран-прі ІХ Всеукраїнського хорового конкурсу ім. М. Леонтовича став Народний жіночий академічний хор імені Світлани Фоміних Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв (керівник Тетяна Островська). Виступ цього колективу завжди вражає слухача насамперед багатством вокальних тембрів, використанням усього спектру їх палітри для передачі і форми, і змісту кожного конкретного твору.
Із року в рік не перестаєш дивуватися і захоплюватися самовідданою працею та вірністю улюбленій (у цьому немає жодного сумніву) справі кожного зі згаданих колективів та їх керівників. В пам’яті надовго залишатимуться щирі, сповнені неймовірного почуття та артистичного запалу очі співаків. Слід також відзначити, що кожен колектив вирізняється своєю неповторною хоровою барвою. Цікаво також спостерігати як один і той самий конкурсний твір хори інтерпретують по-своєму, вишукуючи, а то й створюючи цікаві акценти. Такою багатогранною з точки зору хормейстерських тлумачень стала, здавалося б, обробка дитячої народної пісні М. Леонтовича «Ой лис до лисиці», що в процесі виконання набувала рис театральної постановки. І тут знову мимоволі повертаємося до категорії дитячих хорів. Тут хотілося б відмітити гарне звукоутворення та ансамблеву злагодженість практично у всіх учасників цієї категорії, щоправда подекуди виникала інтонаційна нестабільність. А що до жанрово-стильової палітри – то вона була представлена якнайширше: традиційні обробки народних пісень, цікаві аранжування естрадних пісень, зразки світової класики з акомпанементом, сучасна українська та світова хорова музика.
Звісно, що використання різного роду ударних інструментів, бокалів, шумових ефектів, елементів хореографії та драми значно доповнюють образну сферу, збагачують звучання та загалом роблять цікавою візуальну картину апріорі статичного виду мистецтва. Проте хотілося б наголосити, що не слід цим зловживати, оскільки існує небезпека приховати за цими зовнішніми доповненнями недосконалості звучання самого хору.
Номінація однорідні хори була представлена дуже достойними, проте лише жіночими колективами Залишається сподівання, що до наступного ювілейного Х конкурсу Леонтовича питомий український чоловічий хоровий спів буде відроджено!
Особливістю цьогорічного свята хорової музики стали так звані Леонтович-читання: глядачі мали можливість послухати доповіді провідних українських мистецтвознавців Валентини Кузик та Юрія Чекана. Виступ Валентини Володимирівни був присвячений історії створення Всеукраїнського хорового товариства ім. М. Леонтовича, були детально описані сфери діяльності та згадані видатні учасники. Юрій Іванович закцентував увагу на самому феномені музичного товариства, провів цікаві паралелі з подібними європейськими спільнотами в контексті різних епох, підкреслюючи їх значення на різних рівнях культурної діяльності суспільства.
Результати ІХ Всеукраїнського хорового конкурсу імені М. Леонтовича показали, що український хоровий спів не злякати ні карантинами, ні локдаунами. Будьмо здорові і натхненні! До зустрічі на Х ювілейному Всеукраїнському конкурсі ім. М. Леонтовича!
Ольга Засадна
Кандидат мистецтвознавства, заслужена артистка України.