12 вересня 2025 року минає 150 років від дня народження одного з найвидатніших митців української хорової культури Олександра Антоновича Кошиця. Цю постать важко окреслити якимось одним професійним визначенням, адже, як і його творчі побратими — М. Леонтович, К. Стеценко, та «мистецький батько» М. Лисенко, — О. Кошиць вирізнявся надзвичайною багатогранністю:
- видатний український хоровий диригент-хормейстер, чий талант був визнаний свого часу не лише в Україні та Європі, а й у Південній Америці та США;
- етнограф-фольклорист, що зафіксував величезну кількість народнопісенної та церковно-співочої спадщини, і це виявилося надзвичайно цінною справою, оскільки в 30-х роках ХХ століття радянською репресивною машиною та голодоморами будуть винищені по селах і містечках майже всі носії давньої української традиції;
- хоровий композитор та аранжувальник;
- дослідник, автор наукової дисертації;
- громадський діяч, який брав участь у багатьох організаціях і заходах, що були натхненні українським визвольним рухом першої половини ХХ століття.
- активний учасник церковно-визвольного руху, а саме Музичної Комісії Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ, один з натхненників українізації богослужбових обрядів.
Виріс у священничій родині й отримав повну духовну освіту: Богуславське духовне училище — Київська Духовна семінарія — Київська Духовна Академія. За словами дослідників, ці навчальні заклади на той час давали не лише богословську, а й чудову музично-хорову освіту. Таким чином Олександр Кошиць поєднав у своїй церковно-музичній творчості як питомі національні риси духовної музики, які можливо акумулювати в собі лише тоді, коли змалечку зростаєш у традиції, так і підкріплені наукою та безпосередньо практичними навичками, адже захистив дисертацію і працював із церковними хорами (в тому числі згаданих навчальних закладів) з юного віку.
Хорова духовна спадщина Олександра Кошиця досить вагома. Про це свідчить виданий 1970 року в Нью-Йорку нотний збірник «О. Кошиць Релігійні твори» більш ніж на 700 сторінок творів різних жанрів, серед яких п’ять літургійних циклів, що займають особливе місце як у творчості митця, так і серед української церковно-музичної спадщини першої третини ХХ століття. Написані далеко від рідної землі, вони просякнуті щирою любов’ю, трепетом і неймовірною теплотою до рідної традиції.
Перша літургія була написана 1922 року після тріумфального завершення європейських гастролей. Дивовижно, що довкола особи О. Кошиця ще вирують обговорення, критика та захоплення як одним з найславетніших на той час майстрів хорової справи, а він поринає в переосмислення, опрацювання української традиційної богослужбової культури. І так одна за одною з’являються п’ять Літургій. Важливо підкреслити, що вони, з одного боку, фіксують давні, як загальні так і локальні українські наспіви, що їх Олександр Антонович свого часу записував від носіїв цих традицій, місцевих церковних співців і дяків. З іншого — Маестро вдалося, за словами дослідниці Л. Пархоменко, «напрочуд органічно синтезувати засади знаменного співу, української пісенності, барокових культових композицій, до Веделя включно»[1]
Саме виконання п’яти Літургій Всеукраїнське товариство ім. Миколи Леонтовича вирішило обрати для відзначення славетного ювілею. Слід одразу зазначити, що теперішній голова Товариства, Олександр Тарасенко, є послідовним у вшануванні пам’яті Олександра Кошиця: 2005 року разом з хором Національної музичної академії України виконав «Канти і псальми українського народу», цим відзначивши, відповідно, 130-річчя від дня народження славетного митця.
Цьогоріч колективи, виконавці П’яти літургій були обрані не випадково, в більшості Маестро свого часу працював. Відкриття цього циклу концертів відбулося в Соборі св. Софії Київської. Спершу була відслужена панахида пам’яті О. Кошиця, знаменно що в ній взяв участь хор семінаристів Київської духовної академії, де навчався, працював та оспівав у своїх спогадах митець. Очолив богослужіння Високопреосвященнійший Владика Агапіт, архієпископ Вишгородський, намісник Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Особливо атмосферно в стінах Софії прозвучала Перша літургія (відео), яку виконала Liatoshynskyi capella: choir (диригент Б. Пліш).
Надзвичайною щирістю запам’яталася Друга літургія (відео). Її виконала Хорова капела «Дніпро» КНУ ім. Т. Шевченка, (диригентка С. Трусенко), спадкоємиця Хору університету св. Володимира, у якому близько 15 років працював О. Кошиць. Як і тоді, так і тепер у цьому хорі беруть участь викладачі та студенти університету — це утверджує думку про те, що Лисенкова і Кошицева справа живе!
Третю літургію виконав у Володимирському соборі хор Національної опери України (диригент Б. Пліш), де на початку ХХ століття працював Маестро. Справило враження надзвичайне темброве багатство голосів. Моментами здавалося, що змінюється часовий простір, і слухач переноситься на сто років тому в ті ж стіни славетного собору: звучать потужні голоси (адже співаки оперного хору часто брали участь у церковних службах), але нарешті звучить український мелос і церковнослов’янський текст Літургії з українською вимовою!
Четверту літургію виконала хорова капела Українського радіо (диригентка Ю. Ткач) у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври. Виконання капелою циклу запам’яталося особливою музикальністю та емоційною залученістю виконавців у цьому хоровому дійстві.
Хор Київської православної богословської академії виступив своєрідною аркою хорового Собору, адже, як вже згадувалося вище, саме йому випала честь як відкривати подію, так і завершити її, надзвичайно натхненно заспівавши П’яту літургію (диригент О. Тарасенко).
Спілкуючись зі слухачами та професійними музикантами, що відвідали ці непересічні події, хотілося б відзначити, що всі вражені красою втіленого Слова в хоровій партитурі Митця, музикою, що однаково органічно буде звучати як у храмі, так і на концертній естраді.
Наостанок хотілося б побажати частіше брати приклад з таких митців, як Маестро Кошиць — звертатися до нашої надзвичайно багатої хорової спадщини, відкривати забуті імена, пропагувати українську культуру як всередині країни, так і у світі!
[1] Корній Л. Калуцка Н., Пархоменко Л. Олександр Кошиць: мистецька діяльність у контексті музики XX сторіччя / Н. Калуцка, Л. Пархоменко. — Київ: Фенікс, 2012. — 416 с. [C.167]
Автор Ольга Засадна